Дуже поганий козак і вимкнення світла: як пройшов показ історичного детективу «Максим Оса: золото Песиголовця»

– Ви на показ детективу про козака прийшли? Спробуйте, але не знаємо, чи витримає генератор. Зараз одночасно три фільми йтимуть – якщо всі потягне, то вам пощастило, – каже співробітниця столичного кінотеатру «Жовтень». Стоїть неподалік входу в жовтій жилетці з бейджиком. Пояснює високому чорнявому хлопцю років 22-х, що квитки потрібно купувати онлайн – через відсутність світла каса не працює.

У «Жовтні» триває прокат історичного пригодницького детектива українського виробництва «Максим Оса: золото Песиголовця». Сценарій базується на українському коміксі Ігоря Баранька. Розповідає про запорожця, який відомий на Січі походами на турків. За сюжетом, розшукує золото польського короля, яке передали козакам на Запорізьку Січ. Зникло за загадкових обставин у володіннях польського князя. Там місцеві жителі бачили містичних створінь – песиголовців. Фільм зняли за фінансової підтримки Держкіно, режисер – 42-річний Мирослав Латик. Прокат розпочався 14 жовтня 2022, проте сеанси часто переносять через вимкнення електроенергії. У «Жовтні» вранішній сеанс скасували. Має бути ще один о 16.30, але він теж під питанням. Квитки можна буде використати на наступний показ.

Виходимо з чорнявим хлопцем на вулицю – там краще ловить інтернет. Дощить, проте стаємо поза накриттям. Знайомимось. Каже, що його звуть Максим, як і головного героя. Він – студент Київського політехнічного інституту, математик. Цікавиться українським кіно. На фільм збирався йти з подругою, але вона спізнилась. На вихід фільму чекав із 2020-го, але знає, що роботу почали ще 2016-го, потім мінявся режисер.

– Зараз зацікавив постер і трейлер. Почитав перед показом про те, що відтворили період 1630-х, по-новому показали козаків – вирішив обов’язково подивитись. Плюс знаю, що кошти з квитків підуть на виготовлення українських дронів «Оса», – каже Максим.

Купуємо квитки і піднімаємось на другий поверх. Працівниця перевіряє місця і запрошує до невеликої зали. Там уже сидять шестеро людей.

Сідаю поруч із Максимом. На екрані з’являються п’ятеро козаків верхи. За сюжетом, везуть золото від польського короля на Запорізьку Січ. Перемовляються про свого побратима, козака Максима Осу, який вже встиг «обрости» легендами. Колись, за переказами, вивів козаків із турецького полону. Мають із ним зустрітись, щоби разом їхати на Січ. Скачуть по тьмяному засніженому лісу.

– Обіцяли, що «мрачненько» буде, нуар – вже тепер бачу, – каже мій сусід. Вмощується зручніше.

В наступній сцені з’являється головний герой – Максим Оса. Він із вусами, виголеними скронями і подовженою посередині зачіскою – не має «типового» оселедця. У вухах – сережки. На козакові – шкіряна куртка і чоботи зі зрізаними носами.

– Прикольно вдягли. Нетипово, без «шароварщини», – констатує мій сусід, студент.

Максима Осу втілив київський актор театру й кіно 40-рчний Василь Кухарський. З березня 2022 воює в лавах ЗСУ. В образі козака обговорює з каштеляном польського князя Йожефа Пшелуцького – Фогелем (втілив актор Сергій Деньга) загадкове вбивство чотирьох побратимів і зникнення золота. Сидить з ногами на столі князя, відкусує шматок м’яса, запиває з келиха.

– Дивно якось маєток князя зобразили, – розмірковує вголос мій сусід. – Ані інших мешканців, окрім самого князя, його дружини й доньки нема, ані селян.

Нагадую, що події відбуваються в час епідемії чуми. Максим погоджується, киває.

Стежить за перебігом сюжету. В кадрі помирає п’ятий учасник козацького загону, перед смертю згадує страшного звіра - песиголовця. Максим Оса починає розслідування злочину. Зустрічає в лісі сліпу відьму, яка колись була повитухою. Натякає, що в маєтку князя знають про зникнення золота більше, аніж говорять.

– Цієї би відьми в кадрі побільше. Цікава персонажка, – каже глядач  Максим. Спостерігає, як донька князя Марина (втілила Анна Адамович) б’ється на шаблях з головним героєм. Пригадує: чув, що заради ролі акторка проходила спеціальні курси акторського двобою, вправлялась у верховій їзді.

– Передчуваю романтичну історію між нею й Осою, - всміхається. Спостерігає, як прислужник замку Анжейка, якого вважають божевільним, провалюється на озері під лід, намагається вибратись із води. Анжейку втілив актор Володимир Гурін. В кадрі постав із нерівно обрізаним волоссям, весь у синцях.

– Оцей персонаж мені більше за всіх поки подобається, колоритний. Але поки ж неясно, де золото ділось і хто хазяїн песиголовця, - каже математик Максим. Повертається до перегляду. Обурюється сценою з дружиною князя Геленою. Каже, що там, де вона буцімто співає, музика звучить супер сучасно.

Показ переривають через те, що світло перемикають з генератора на стаціонарне живлення. Виходимо з сусідом на вулицю. Коли повертаємось – на екрані кульмінація. Відбувається у старовинному костелі на Хмельниччині. Максим Оса лишається сам на сам зі злом, яке йому напророчила сліпа ворожка. –

Я дуже поганий козак, - вигукує Максим Оса. Відповідає кривднику на закид «Хороший козак – мертвий козак». Із зали чути вигуки. Розв’язка відбувається у приміщенні костелу. Також сцени картини знімали на Київщині, Рівненщині.

– Оце такого повороту точно не очікував, – каже мій сусід. Зізнається, що «сюжет закрутили» і він до останнього не підозрював, хто винен у вбивстві козаків і зникненні золота. Намагається зрозуміти, що польською каже писар, який з’являється на екрані в кінці фільму.

– Ніц не зрозумів, що він сказав, але кіно хороше, – каже. – Загалом фільм сподобався. Єдине, що не зайшло – сцена у шинку, в якій Максим Оса зчепився з бандитами. Надто пафосна. Оса ненатурально каже: «Здорова, бандити». Має вигляд такий, ніби він грає в голлівудському бойовику або в картині Олега Сенцова «Носоріг» про лихі 90-ті, – каже.

– А мені сподобались, – каже чорнява дівчина у бежевому пальто. Піднімається зі свого сидіння.  – Актори – супер, прекрасна картинка – було кльово. Взагалі для українського кінематографу, який лише розвивається – круто. Я кайфонула. Можна було посміятись у певних місцях. І не одразу все було зрозуміло. Для мене була неочікувана кінцівка, – каже.

Коли вмикається світло в залі – бачимо виконавця ролі Анжейки – Володимира Гуріна. Прийшов у «Жовтень», щоби переглянути фільм на великому екрані.

– Вийшло з третього разу, – каже. – Бачив фільм навіть удома – монтував трейлер, робив постер, але на великому екрані зовсім інше враження. 10 жовтня почали обстрілювати Київ, а в нас із 13-го були допрем’єрні покази заплановані – із офіційною частиною, пресою. Їх усі скасували. Тоді поїхав у Черкаси, сходив на показ із батьками. Згодом мали робити презентацію зі знімальною групою в кінотеатрі «Мультиплекс» у ТРЦ «Лавина».  Прийшов я, акторка Альбіна Корж, Сергій Деньга і Настя, яка грала відьму. Хотіли проводити обговорення з глядачем. Але на 29 хвилині фільму світло вимкнули – ніхто не додивився. Сказали, що спеціальний показ перенесуть.

Відпиває з пляшки воду. Згадує, що найбільш вражаючу сцену, в якій його персонаж провалюється під лід, зняли випадково.

– Сцену, де я провалювався, знімали в грудні. Спочатку я мав по кризі просто ходити, потім, щоби створити відповідне враження – лід мали розламати спеціальним приладдям. Перші кадри, які показують у цій сцені – Анжейка біжить по кризі і падає. Я випадково провалився – без спеціального утеплення – просто у костюмі. Сцена увійшла в фінальний монтаж. На екрані сцена з Анжейкою у воді триває від сили кілька хвилин, а знімали годин 5.

Студент «політеху» Максим дякує Володимиру за роль Анжейки. Актор всміхається, згадує, що мав ходити в образі і поза знімальним процесом.

– Анжейка поводиться так, ніби йому 5-7 років – я грав саме такого хлопчика. Не дорослу людину, яка бавиться у дитину, а втілив саме семирічного. Зовнішньо режисер хотів зробити хворобливого персонажа. У нього виразки на голові, вавки на тілі, синці. Мало складатись враження, ніби Анжейка зрізав ножем собі пасма волосся. Воно таке неохайне, негарне. Мені доводилось ходити так і в звичайному житті – тож почав носити шапки-біді. Грав у той час у виставах – теж ходив у шапочках. Кумедно вийшло з виставою «Чайка», де я грав лікаря Дорна. За сюжетом він спокусник, за ним упадають жінки. Але в мене була зачіска Анжейки. Режисер сказав: «Ок, най буде така зачіска. Маєш грою показувати, що спокусник». Було прикольно.

Пригадує, що вніс своє бачення у вигляд свого персонажа.

– Саме я придумав те, що Анжейка горбатий, має криві ноги, та підігнуту руку. В описі персонажа цього не було. Але мені здалося що саме такі зовнішні вади чудово передаватимуть весь його внутрішній бекграунд, який складається з постійних побоїв, травм та страхів. Для однієї зі сцен я скинув двадцять кілограмів, а вже саме перед зйомками, в перервах між тим, як на моє тіло гримери наносили купу шрамів, я віджимався і качав біцепси резинкою для тренувань. Хотів у кадрі виглядати максимально м'язистим і венистим. А в одній зі сцен настільки напружився, що навіть втратив свідомість, - каже. Виходимо разом із кінозалу.

Показ картини тривав 1 годину і 43 хвилини. За перші два вікенди прокату картина зібрала 1 383 120 грн та її переглянули 12 033 глядачів.

Режисер Мирослав Латик дав обіцянку не зголювати вуса, поки не завершаться зйомки фільму.

У статті «Вікіпедії» про фільм «Максим Оса: золото Песиголовця» зазначили, що режисер картини Мирослав Латик не голив вуса до кінця знімального періоду. Розповів, що вважав фільм «зачарованим» і свідомо дав собі обітницю.

«Я вв’язався у проєкт навесні 2019-го року, коли попередній режисер відмовився продовжувати його знімати. Я довго думав, чи братись. В результаті довелось майже повністю переробити вже відзнятий матеріал. Для мене було цікаво, бо комікс. Але найцікавіше було створити образ козака, який відрізняється від усього, до чого ми звикли. Звикли до радянської історіографії. Там козаки могли бути лише такі: голопузі, з великими дерев’яними хрестами, в червоних шароварах. Мені це ніколи не подобалось. Тому взяли за основу часи кінця Великого князівства Литовського і вивели такого рубаку-забіяку. Хотіли створити образ, максимально наближений до європейського героя. У фільмі навіть, окрім дум, звучать іспанські балади. Обітницю не голитись дав, коли залишки бюджету картини почали критично зменшуватись. Сценарій писали під те, що лишилось. Хотів «заговорити це прокляття». Не розмовляти я не міг, але пообіцяв не чіпати вуса, поки фільм не буде готовий. Було складно їсти, я багато курю – доводилось ї весь час підстригати, щось із ними робити. В останній знімальний день мені гримери зголили вуса», – розповів Мирослав Латик.

Розповідає, що через брак бюджету довелось ввести обмежену кількість персонажів

– Довелось викреслити всіх персонажів, які могли жити в замку – обслуговуючий персонал.  У цей період на Правобережній Україні, ближче до Польщі, двічі пройшла чума. На самому початку фільму герой Анжейки мав вивозить останні трупи з замку. Але коли побачили, скільки в нас грошей – просто сказали про це в кадрі - не показували. Сценарій, який я написав, теж відрізняється від кінцевого продукту. Викидали цілі сцени екшну. Екшн часто знімають цілу зміну, а на екрані це 1,5 хвилинна «драчка».

Актора Василя Кухарського на роль головного героя затвердили з перших проб.

– В Україні існує певна біда с сексі-брутал типажем від 35 до 40 років. Ми вже почали на Васю костюм шити, а кастинг-директорка Алла Самойленко все одно казала, що він не буде головний героєм, бо він «нєгодяй». А я казав: «То в нас і має бути «негодяй». Убиває людей, жартує з усього, живе в складному негодяському світі. В мене швидше були би проблеми, якби це був би архіпозитивний персонаж, який втілює негідника. Зараз мені ще закидають, що у фільмі є відсилка до бандитських серіалів. Так, якщо цей тригер помітили – отже ця «пасхалка» спрацювала.

Режисер зауважив, що актор Василь Кухарський, який зараз воює в лавах ЗСУ, подібний до свого персонажа.

– Кухарський пішов воювати в середині березня в добробати, зараз в Дуку. Пішов на нерві, перевірити себе: «Що значить я не піду? Якого біса!?» Здоровий успішний мужик, який може багато що тягати і бігати. Внутрішньо Кухарський – копія Оси. Йому подобається воювати. Більшість хлопців знаю з розвідки – вони найбільше страждали в травні, коли нічого не робили. Тоді була депресуха у всіх, а зараз їм подобається. В цьому є романтика. Часто романтизуємо історичні періоди, що прив’язані до якоїсь війни – війна завжди дає це епічне тло. Василю Кухарському фільм страшенно подобається. Сказав, що всі його пацани хочуть подивитись. Прокат закінчиться – займемось показами для військових, – зауважив Мирослав Латик.

Прокат картини продовжується в усіх відчинених кінотеатрах України.

Ганна Щокань